ГОСТРИЙ Мезаденит в хірургічній практиці - тема наукової статті з медицини і охорони здоров'я, читайте безкоштовно текст науково-дослідної роботи в електронній бібліотеці КіберЛенінка

           ? тільні зміни - відзначався ацидоз зі зниженням р Н крові до 7,35 ± 0,06 з більш значним дефіцитом підстав і зменшенням концентрації бікарбонатів крові до 19,1 ± 0,6 ммоль / л у порівнянні з 2-й і 3-й клінічними групами. Концентрація електролітів (Ка -133 ± 0,7) в крові при декомпенсованій формі толстокишечного колостаза знижувалася більш значно, в порівнянні з 2-й і 3-й клінічними групами. Виявлені зміни кислотно-основного стану та електролітного балансу свідчать про розвиток субкомпенсованого ацидозу. Висновки Вивчення стану мікроциркуляції на підставі ЛДФ-грами і амплітудночастотного спектра у хворих з колостазом є істотним компонентом диагно-стики, що дозволяє визначити провідні патогенетичні механізми порушень. Дослідження газового складу крові, кислотно-основного стану та водноелектролітного балансу виявило явища метаболічного ацидозу, виснаження буферних систем організму на тлі зниження основних електролітів крові та дегідратації, більш виражене в групі з декомпенсованим-ної формою толстокишечного колостаза. Крім того, встановлені збільшення парціального тиску вуглекислого газу в крові, значне зниження сатурації та парціального тиску кисню. Дані зміни в значній мірі корелювали з показниками мікроциркуляції. У міру збільшення розмірів мегаколон відбувалося погіршення показників метаболізму. Література1. Воробей, А. В. Місце лапароскопічних технологій в хірургічному лікуванні доліхоко-лон / А. В. Воробей, Ф. М. Висоцький, С. А. Александров // Ендоскопічна хірургія 2007.-№1.-С.117.2. Даутов, С. Б. Регенерація і корекція мікроциркуляції шлунку і дванадцятипалої кишки при лікуванні виразкової хвороби: автореф. дис. ... Д-ра. мед. наук - Уфа., 2000. - 15 с.3. Лапароскопічні операції при вадах розвитку і захворюваннях товстої кишки у дітей / І. В. Піддубний, Е. І. Алієва, М. Ю. Козлов і // Ендоскопічна хірургія 2007.-№1.-С.70-71.4. Показники функції зовнішнього дихання та газового складу крові у дітей з хронічним товстокишковій колостазом / К. Н. Баранов, І. В. Киргизів, Н. С. Горбунов // Медичний науковий та навчально-методичний журнал 2006 - N 31.- С . 102 - 115. УДК 616.383.4: 616.428-002-036.11-089-072.1 © Р. Р. Фаяз, Р. М. Сахаутдінов, Ф. А. Каюмов, Р. Б. Сагитов, Т. Т. Сабіров, 2007р. Р. Фаяз, Р. М. Сахаутдінов, Ф. А. Каюмов, Р. Б. Сагитов, Т. Т. Сабіров ГОСТРИЙ Мезаденит У ХІРУРГІЧНІЙ ПРАКТІКЕГОУ ВПО «Башкирський державний медичний університет Росздрава», м Уфа У статті викладена проблема діагностики та лікування гострого мезаденита в абдомінальній хірургії, нерідко є причиною необаснованной лаапаротоміі. Представлений алгоритм обстеження пацієнта, патоморфологічне дослідження мезентеральних лімфовузлів, протокол післяопераційного ведення хворих. Ключові слова: гострий мезаденит, лапароскопія, мезентеріальні лімфовузли, гострий апендицит. RR Fayazov, RM Sakhautdinov, FA Kayumov, R. B. Sagitov, TT Sabirov ACUTE MESADENITIS IN SURGERYThe problem diagnostics and treatment of acute mesadenitis in abdominal surgery is presented in the paper. Ungrounded laparatomy is often perfomed due to mesadenitis. The algorithm of patient's examination, pathomorphological study of mesenterical lymphonodes. Protocols of postoperative management of patient's is described. Key words: acute mesadenitis, laparoscopy, mesenteric lymphonodes, acute appendicitis. Проблема діагностики та лікування гостро-личии клініки гострого мезаденита 23,6 -го мезаденита є актуальною в абдомі-43,4% застосовується до лапаротомія в випадків, нальной хірургії. За даними ряду авторовно в більшості випадків вона є неоп- <л. а. левін., с. і. пешехонов, 2005, при на-равданной. причиною цьому є отсутст-віє розроблених діагностичних критеріїв в його диференціальної діагностики ме-заденіта з гострими хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини, насамперед з гострим апендицитом. у хворих з клінічною картиною гострого апендициту відсутність патологічних змін в червоподібному відростку що раніше не було протипоказанням до апендектомії. виконавши ревізію доступних відділів черевної порожнини і констатувавши наявність катарального апендициту, хірург виробляв аппендекто-мию, наявність ж гострого мезаденита розцінювалося як вторинні зміни в регіонарних лімфатичних вузлах. використання лапароскопії в діагностиці гострих хірургічних та гінекологічних захворювань дозволяє виявити весь спектр гострої патології черевної порожнини і виключити невиправдані лапаротомії і апендектомії. в онкологічній практиці діагностика збільшених лімфатичних вузлів пов'язана не з проблемою діагностики гострої хірургічної патології, а з визначенням ступеня поширеності онкозахворювання, а у фтизіатрії збільшення лімфовузлів в результаті специфічного процесу є рідкісною локалізацією туберкульозного ураження, діагностика в цьому випадку грунтується на характерній клінічній картині, даних рентгенографії легенів і результатах спеціальних досліджень. у ургентної абдомінальної хірургії проблема патогенетичного лікування гострого мезаденита залишається не до кінця вирішеною. на сьогоднішній день не вивчені роль і місце гострого мезаденита в хірургічній практиці. відсутня прийнятна класифікація, що дозволяє виробити тактику ведення хворих з даною патологією. метою дослідження було поліпшення діагностики та лікування хворих на гострий мезаденітом в хірургічній практиці. матеріал і методи клінічний матеріал склали 1437 оперованих хворих з підозрою на гостру хірургічну патологію органів черевної порожнини за період з 2003 по 2005 роки. основну масу склали хворі з гострою абдомінальної хірургічної патологією у віці до 20 років - 43,18% випадків, у віці від 20 до 30 років в 34,09%, від 30до 50 років - в 18,18% і старше 50 років - у 4,5% випадків. жінки склали 71,6%, чоловіки -28,4% випадків. структура виявленої патології представлена ??в табл. 1. таблиця 1структура гострій хірургічній патології органів черевної порожнини ________________ заболеваніе2003г.2004г.2005г. всегопппп абсцес аппендікса551020інфільтрат черевної полости11111234огпа1081230ога7131737ока-7714офа88110134332оп7191541перитонит(пельвиоперито-нит, первинний перитоніт) 472736110острий сальпінгоофоріт24264191мезаденіт6787110254хроніческій сальпінгоофоріт342954107патологіі не виявлено1058466255другая патологія17232767всего ... 4474495411437чаще все причиною абдомінального синдрому був гострий апендицит - у 30,1% випадків, рідше - гінекологічна патологія - в 13,78%, перитоніт - у 7,65%, інфільтрат черевної порожнини - в 2,36% випадків. патології не виявлено в 17,74% випадків, інші захворювання виявлені в 10,66% випадків. гострий мезаденит визначений у 17,67% випадків, причому частка виявленого гострого мезаденита за останні три роки має тенденцію до збільшення з 14,6 до 17, 6% випадків. основними направітельного діагнозами були: гострий апендицит і гостра гінекологічна патологія. алгоритм обстеження хворих з підозрою на гострий ме-зачеплю включав: збір скарг та анамнезу, оцінка загального стану і визначення хірургічної симптоматики, загальний аналіз крові і сечі, в деяких випадках біохімічний аналіз крові і, як останній етап неінвазивного дослідження, - виконання сонографії органів черевної порожнини. хворим, яким не вдалося повністю виключити гостре хірургічне захворювання органів черевної порожнини, була виконана діагностична лапароскопія. при лапароскопії проводили огляд черевної порожнини за традиційною методикою з обов'язковою ревізією брижі тонкої кишки. протокол діагностичної лапароскопії полягає в детальному описі стану червоподібного відростка і брижі тонкої кишки із зазначенням локалізації збільшених лімфовузлів, їх розмірів, наявності гіперемії, рухливості, реакції очеревини, кількості та характеру випоту в черевній порожнині. іншою метою лапароскопії було визначення характерною відмінною візуальної картини гострого мезаденита у випадках, коли він являв-ся єдиною причиною втручання і при вторинному зміні (при гострому апендициті). у випадках, коли гострий мезаденит був єдиною патологічної знахідкою, виявленої при лапароскопії. виконували біопсію лімфатичного вузла з метою патоморфологічного дослідження і паркан випоту для визначення ступеня бактеріальної та вірусної контамінації. результати та обговорення при ретроспективному аналізі розвитку клінічної картини гострого мезаденита, що став підставою для діагностичної лапароскопії, були визначені типи скарг, характер клінічної картини, дан-ні фізикального огляду, які могли насторожити хірурга в плані доопераційної діагностики (табл. 2). результати лабораторної доопераційні-ної діагностики не мали специфічної чутливості у виявленні гострого меза-деніта. застосування ультразвукової діагностики органів черевної порожнини в ряді випадків дозволило виявити збільшення мезентеріальних лімфовузлів, проте інформативність методу буває знижена через відсутність підготовки кишечника. найбільш інформативним методом діагностики гострого ме-заденіта є діагностична лапароскопія. таблиця 2сімптоматіка мезаденит гостра хірургія тривалість захворювання від 2-х до 3-х діб від декількох годин до доби виразність больового синдрому нелокалізованих біль, найчастіше в мезогастріі локалізована біль характер болю постійний постійний нудота, блювота можуть бути можуть бути температура тіла від норми до гіпертермії гіпертермія стілець ні характерною симптоматики ні характерною симптоматики лейкоцитоз відсутність підвищення лейкоцитів або високі значення лейкоцитів до 17-20 тисяч прогресуючий підйом лейкоцитів на рівні від 10до 16 тис. наявність грві, ангіни + -визначення іфа випоту і сироватки крові корисно при діагностиці вірусної інфекції. результати гістологічного дослідження лімфовузлів при первинному і вторинному мезаденітом не мають відмінною картини і відповідають гострого запалення. цінність гістологічного дослідження може бути обгрунтована верифікацією туберкульозного, онкологічного та аутоімунного процесів у черевній порожнині. ультразвукова сонографія органів черевної порожнини в ряді випадків дозволила виявити скупчення рідини, її локалізацію і кількість, визначити ступінь пневмати-зації кишечника, а в деяких випадках виявити «пакети» збільшених лімфовузлів (рис. 1). при мезадените відзначається набряк брижі тонкої кишки, в якій виявляються збільшені лімфатичні вузли, в більшості випадків щільної консистенції, рухливі, розташовані групами («пакетами») приблизно однакового розміру. колір лімфовузлів був від блідо-рожевого до червоного (яскравою гіперемії), при цьому брижа могла бути без набряку або різко инфильтрированной. визначено, що при вторинному запаленні мезентеріальних лімфовузлів, в разі гострої хірургічної патології органів черевної порожнини (гострий апендицит, гінекологічні захворювання), колір лімфовузлів був від червоного до бордового відтінку, причому брижа у всіх випадках була гиперемированная і поєднувалася з гіперемією очеревини. при цьому локалізація збільшених лімфовузлів брижі була безпосередньо поблизу первинного хірургічного вогнища, поширеність мезаденита залежала від ступеня деструкції в первинному вогнищі (рис. 2). v19 ос! 0611 19е5 <хлс * ст <»ос (мго * мтміглпетав $ і / -р / і / зе-11 <0д=3т * х пріс.1. ультразвукова діагностика збільшених мезентеріальних лімфовузлів рис.2 вторинний мезаденит при гострому сальпингоофорите, ускладнений пельвіоперітонітом у випадках, коли виявлене при лапароскопії збільшення мезентеріальних лімфовузлів було єдиною патологічної знахідкою в черевній порожнині, колір їх був від блідо-рожевого до рожевого, причому відсутня гіперемія брижі і парієтальної очеревини, не було виявлено будь-якої конкретної локалізації по кишечнику, розміри і поширеність значно варіювали від 0,5 до 1,5 см (рис.3). рис. 3. первинний гострий мезаденит у половині випадків іфа випоту при гострому мезадените показав підвищення титру ^ о в 2-3 рази на вірус простого герпесу і аденовірусу, що корелювало з підвищенням титру імуноглобулінів в сироватці крові. патоморфологічне дослідження 520 зрізів мезентеріальних лімфовузлів показало, що при гострому мезадените визначається чітко виражена сполучнотканинна капсула з трабекулами, виділяється кіркова і мозкова речовини. у кірковій речовині розташовуються невеликого розміру лімфатичні вузлики з реактивним центром (центром розмноження). мозкова речовина утворено мозковими тяжами і синусами. межузелковая зона, що містить малі лим-фоцитов і макрофаги, має щільне будова. щільність розташування клітин така ж, що і лімфатичних вузликів, однак вони не зливаються, так як між ними є дуже тонкий прошарок сполучної тканини або проміжні синуси. отже, в кірковій речовині лімфатичного вузла йде інтенсивна проліферація групи в-лімфоцитів. у мозковій речовині лімфатичного вузла мозкові тяжі, що складаються з плазмоцитів і плазмобластів, мають достатньо ізольоване розташування, оточене мозковими синусами, проте окремі ділянки мозкової речовини характеризуються дифузним поширенням лімфоцитів і макрофагів з порушенням загальної структури мозкових тяжів, що вказує на реакцію імунокомпетентних клітин (вироблення антитіл) на наявний інфекційний процес. при виборі тактики лікування в хірургічній клініці необхідно уточнити, чи є гострий мезаденит наслідком гострого хірургічного захворювання органів черевної порожнини (вторинний мезаденит). у таких випадках лікування основного захворювання призводить до регресу запалення в лімфатичних вузлах. у випадках, коли збільшення мезентеріальних лімфовузлів є єдиною патологічної знахідкою органів черевної порожнини (первинний мезаденит), лікування не повинно носити симптоматичний характер, а воно повинно бути наближене до патогенетическому. як показує наш клінічний матеріал, первинний мезаденит існує, і він є причиною неблагополуччя в черевній порожнині, може призвести до специфічних ускладнень і хірургічного втручання, тому в патогенезі захворювання основна роль відводиться вірусної інфекції (аденовірус та вірус герпесу), також не виключається і аутоімунний процес . протокол післяопераційного ведення хворих, коли гострий мезаденит був єдиною причиною хірургічного втручання, включав: загальний режим, голод протягом 2-3 діб, інфузійна терапія, курс антибактеріальної терапії препаратами широкого спектру дії (поєднання цефалос-порінов і аміноглікозидів) тривалістю не більше 7 діб , противірусні засоби (зовіракс, ацикловір) курсами по схемі до 2 місяців, імуностимулятори, симптоматичне лікування. таким чином, використання неінвазивних та міні-інвазивних методів діагностики, імуноферментного аналізу і кому-комплексного патогенетичного лікування хворих на гострий мезаденітом дозволило поліпшити результати лікування хворих з гострим животом, істотно знизити питому вагу невиправданих лапаротомій і аппендекто-мий. виводи1. гострий мезаденит в 17,7% випадків є причиною екстреного хірургічного втручання на органах черевної полості.2. на сьогоднішній день лапароскопія є найбільш об'єктивним методом діагностики гострого мезаденита, дозволяє запобігти необґрунтовану лапаротомию івизначають адекватне післяопераційне веденіе.3. у половині випадків причиною гострого мезаденита є вірусна інфекція (аденовірус, герпес), що обґрунтовує призначення курсу противірусної терапіі.4. у післяопераційному періоді необхідно проводити лікування в умовах стаціонару протягом тижня із застосуванням антибіотиків, противірусних, загальнозміцнюючих та імуностимулюючих препаратів з подальшим спостереженням у хірурга і гастроентеролога в поліклініці за місцем проживання. література1. левін л. а., пешехонов с. і. відеолапароскопія при підозрі на гострий апендицит // вісник хірургії. - 2005.№5.2. левін л. а., пешехонов с. і. результати впровадження лапароксопіческой апендектомії // вісник хірургії. - 2006. №2.3. савоненкова л. н., арямкіна о. л. ускладнення та наслідки абдомінального туберкульозу // аннали хірургії. - 2006. №4.4. торгунаков а. п. що робити при простому (катаральному) апендициті? // хірургія. - 2005. №7.5. шапкін ю. г., чалик ю. в., звягінцев в. в., гоголів а. а. значення лапароскопії в діагностиці гострого апендициту // ендоскопічна хірургія. - 2004. №4.6. жестков к. г., воскресенський о. в., барський б. в. ендоскопічна хірургія найбільш поширених невідкладних хірургічних захворювань // ендоскопічна хірургія. - 2004. №2.7. джумабаев е. с., ахліддінов о. а. гострий катаральний апендицит: чи потрібна аппендек-томия // хірургія. - 2004. №2.8. баринов в. с., прохорович н. а., рогозів л. і. актуальні питання диференціальної діагностики туберкульозного мезаденита. - спб: нді фтізіопульмонологіі мзмп рф.