Ангедонія - втрата радості життя | Блог Ірини Зайцевої

Сьогодні мені хочеться торкнутися дуже важливу, на мій погляд, тему радість життя. За останні 20 років у розвинених країнах число людей, які втратили здатність радіти життю, збільшилася на 25%. По-науковому втрата відчуття радості від звичайного життя називається ангедония. Ця недуга зустрічався в усі часи, але з розвитком суспільства його частота стала набагато більше. Помічено, що найбільше цим страждають люди, які домоглися багато чого: зробили успішну кар'єру і можуть дозволити собі практично все. Основна причина ангедоніі зміна нашого способу життя і доступність розваг. «Блага» цівіліцазіі. Якщо згадати, то ще якихось 50-70 років тому російським жінкам доводилося носити воду відрами, гріти її в печі, прати все руками, щодня готувати обід, який не можна було зберегти до завтра в холодильнику. Природно, що радість їм приносила проста хвилина відпочинку. Зараз же у нас все є. Або майже все. Багато чого за нас роблять машини, а весь вільний час ми витрачаємо або на роботу, яка, можливо, нас вимотує, або на розваги. Причому, все це починає набридати, особливо, коли це доступно. Погіршує всі величезний інформаційний потік, який ми не встигаємо переварити. І виходить замкнуте коло незадоволеність життям плюс розумова перевтома. Ось чому у багатьох зараз втрачається відчуття радості від книг, улюбленої музики і навіть від коханої людини. Що це означає? Ми що, все так зачерствіли? Небезпечні наслідки ангедоніі. Напевно, кожен з нас помічав, що після зміни обстановки, після відпочинку все бачиться в інших фарбах. Таким чином, відчуття радості може до нас повернутися, не буде потрібно і психотерапевт. Однак, андегонія може перерости й у справжню депресію. І це вже страшно. Не отримуючи гормонів задоволення від традиційних речей, ми можемо шукати їх в їжі. Причому, часто і не усвідомлюючи це. Так що зайва вага одна з можливих причин втрати радості життя. І навіть гіпертонія і цукровий діабет, артрити і виразкові хвороби все це наслідок втрати позитивних емоцій. Як повернути радість життя? Якщо самим ніяк не розібратися з усіма проблемами, можна порекомендувати звернутися до хорошого психолога по допомогу. Але часто ми з якихось причин не хочемо до нього йти, та й гарного психолога знайти проблема. Що ж робити в цьому випадку? Знаєте, забавно іноді читати поради з Інтернету типу прогулянки по парку, придивитися до галявинці з кульбаб, падаючим сніжинкам і т. Д. Ароматерапія також дає досить слабкий позитивний ефект. Більш дієвим методом боротьби з втратою радості життя вважається створення штучних стресів. Недарма в усьому світі, особливо серед забезпечених людей, зростає захоплення екстремальними видами спорту. Поїздки в глушину, добровільна відмова від благ цивілізації багато хто вважає примхами багатих людей. А насправді це один з найдієвіших способів повернути собі відчуття щастя. Погодьтеся, це краще, ніж шукати втрачену радість в алкоголі і наркотиках. Не всі з нас мають можливість таку, звичайно. Але екстрим при бажанні можна пошукати і в більш доступних речах. Ще один дуже ефективний спосіб боротьби з емоційним станом це заняття спортом. Також можна повернути радість життя, слухаючи кращі афірмації. Відновлюються гормони задоволення. Так все просто, але не завжди ми переймаємося цим. Ну, а медикаментозні засоби при ангедоніі допомагають далеко не завжди. Діють вони лише в тих випадках, коли втрата радості поєднується з депресією або іншими більш серйозними розладами. Так що ми самі відповідаємо за всі наші емоції. Часом, не бачимо, та й не хочемо помічати простих радощів життя, не вміємо бути вдячними за все, що маємо. Днями мені зателефонувала подруга і розповіла, що чоловіка поховала. Залишилася сама з двома дітьми. Не хочу нікого засуджувати, прошу зрозуміти мене правильно, але скільки було колись сказано про все, скільки проблем було, як все було непросто Давайте ще раз задумаємося про те, що ми маємо і що не цінуємо. А зараз я хочу вам запропонувати почитати одну притчу. Притча від Сергія Шепеля. Я вас знайомила з цією дивовижною людиною. Ось сама притча. Притча ВТРАЧЕНЕ ЩАСТЯ. Жило в людині щастя, жило, що не тужіло. Любило воно свободу, простір, політ, красу і любов. Воно бачило в усьому внутрішню, потенційну красу, світло і чистоту і хотіло, щоб і людина їх побачив, а він тикав її носом у зовнішнє сьогоднішнє недосконалість і потворність і цим брудом замазував їй очі. Він зв'язав їй крила канатами образ і претензій і понаставляв перешкод з умовностей. І ось щастя перестало літати то через пов'язані крил, то через перепон умовностей, про які воно ранило свої великі крила, коли ті були не пов'язані або тому що через бруд на очах не бачило куди летіти. А щастя політ був необхідний, без польоту і свободи воно задихалося. І від такої ось житті щастя стало чахнути, воно стало до всього байдужим. Йшов час, і воно так змінилося, що людина перестав впізнавати його. Засумував він без щастя і почав кликати його: -Счастье, ти де? -Так Ось же я, відповідало оно.-Ні, ти «не щастя» .- А хто ж я тоді? -Не Знаю, але те, що ти « не щастя », так це точно.-Та як же так, придивися трохи краще, от же я - твоє счастье.-Ні, ні, ти« не щастя ». То чи не помітно на щастя причепилося це нове прізвисько «НЕ ЩАСТЯ». Став чоловік замислюватися, звідки взялося це «нещастя» і куди, власне кажучи, поділося «його» щастя? Не знайшовши в собі «свого» щастя, він почав його пошуки в зовнішньому світі. І де тільки не шукав його людина і чим тільки не намагався залучити його, і смачною їжею, і грошима, і прикрасами, і машиною, і шикарною квартирою з меблями, але нічого не допомагало. Так бродить осіб досі в його пошуках і не може знайти. І як же він знайде його, якщо у поза його немає, якщо воно там же, де і колись у ньому самому? І так хочеться закричати: «Прокинься чоловік. Досить шукати своє щастя там, де його немає. Подивися, ось же воно в тобі самому. Так, так, те, що тепер ти називаєш нещастям. Що? Чи не дізнаєшся? Так може тобі спробувати відмити його від того бруду, якою ти вимазав його, звільнити його крила і прибрати перепони умовностей, щоб дати йому можливість злетіти? Може, тоді ти його впізнаєш? »Сподіваюся, ти почуєш мене, людина, і допоможеш своєму щастю знову знайти свободу і стати самим собою. Ось така мудрість від Сергія Шепеля. Сьогодні від мене душевний подарунок Олена Фролова Соломинка любові. Я вас знайомила з цією співачкою. Це моя найулюбленіша пісня з репертуару Олени. Нічого не буду писати. Навіть не знаю, чесно кажучи, чим можу доповнити таку музику і таке виконання. Послухайте все самі. Всім бажаю тримати таку соломинку Любові, радіти життю, берегти близьких і цінувати все те, що ми маємо.