Гнійна рана на нозі

Автор: лікар Дєрюшев А. Н. При попаданні в рану мікробів там формується певна мікрофлора, яка і визначає перебіг ранового процесу згодом. Далі все буде залежати від того, які саме мікроорганізми потрапили в рану, а також від місцевого і загального імунітету людини, тобто від того, наскільки організм здатний чинити опір інфекції. Гнійна рана практично завжди містить у собі гній, елементи відмерлих тканин, звичайно мікроорганізми. Все це сприяє тому, що розвивається набряк тканин, токсичні речовини з рани всмоктуються у кров, тим самим викликаючи загальну запальну реакцію організму. Така реакція супроводжується підвищенням температури, погіршенням загального самопочуття, все це може привести до дуже грізного ускладнення ранового процесу до сепсису. Завдання лікування таких ран: видалення гною і відмерлих тканин з рани; зменшення набряку та ексудації; і звичайно, боротьба з мікроорганізмами. Лікування мокли ран, у тому числі гнійного характеру, тема окремого обговорення. Застосування засобів, що нормалізують харчування уражених тканин, засоби, що поліпшують рух крові в дрібних судинах, засоби, що поліпшують обмін речовин, адже це один з головних механізмів впливу на рану. Необхідно використовувати для лікування гнійних ран такі ферменти, як: хімопсін, хімотрипсин, террілітін, стрептокіназа вони швидко розчиняють і очищають область рани від фібрину, допомагають розсмоктувати омертвілі елементи тканин, і підсилюють відновлювальні процеси. Крім того, ферменти можуть підсилювати чутливість мікрофлори рани до антибіотиків. Також, залежно від стадії перебігу раневого процесу можна використовувати пов'язки з розчином давно відомого фурациліну, а також з гіпертонічним розчином натрію хлориду. Добре проводити промивання рани під час проведення перев'язок розчинами антисептиків. Якщо рана глибока, то необхідно промивання через раніше введені дренажі - поліхлорвінілові трубки. Активну аспірацію проводять до різкого зменшення гнійних виділень, а дренажі залишають ще на 1 2 дні. Якщо некротизованих тканин в рані багато, то для прискорення очищення рани треба застосовувати ферменти, які можуть розсмоктувати білки, як в сухому вигляді, так і в розчині, їм просочують тампони, які вводять в рану. З нових антисептиків слід рекомендувати: йодопірон-препарат, що містить йод, диоксидин 0,1-1%, р-р гіпохлорид натрію. Не варто забувати про мазях для швидкого загоєння ран. Враховуючи необхідність боротьби з інфекцією, досить ефективним методом вважається введення антибіотиків безпосередньо в навколишні гнійний процес тканини. Щоб правильно підібрати антибіотик, необхідно знати характер мікрофлори і чутливість її до антибіотиків. Так відомо, що гемолітичний стрептокок і клостридії досить чутливі до пеніцилінів, до препаратів тетрациклінового ряду, таких препаратів, як хлорамфенікол, еритроміцин, гентаміцин. До цих же антибіотиків чутливі стрептококи. Золотистий стафілокок, який вдається висіяти при першій хірургічної обробки, зазвичай виявляється досить чутливий до пеніциліну, однак якщо проводити додаткові посіви, то він вже малочувствітелен до пеніциліну в 50 90% випадків. Стафілококи часто виявляються в ранах і тому при лікуванні ран застосовують такі відомі антибіотики, як оксацилін, ампіцилін, гентаміцин. Існують спеціалізовані мазі від гнійних ран. Лікування трофічних виразок на ногах так само вимагає дуже серйозного підходу, так це складний і трудомісткий процес. Насамперед при трофічних виразках потрібна корекція тих станів, які викликали появи таких виразок, а це може бути і цукровий діабет і венозна недостатність та обмінні порушення. Враховуючи наявність в трофічних виразках певної мікрофлори - в їх лікуванні також актуально застосування антибіотиків, після визначення чутливості. Як антисептик при обробці дуже ефективне застосування мірамістину, оскільки він володіє більш широким спектром дії і не викликає звикання.