Аутоімунний гепатит | Діагностика та лікування в Ізраїлі

Печінка є найбільшою травної залозою організму. І це не просто так. Не дарма печінку називають біохімічної лабораторії організму. Тут з'єднуються практично всі види обмінів організму. Печінка є місцем синтезу безлічі білків, життєво важливих людині. Тут же синтезується безліч факторів згортання, без яких людина загинула б від самої банальної крововтрати. Тому даний орган необхідно берегти і завжди з особливим трепетом ставитися до його стану. На жаль, переважна більшість людей ведуть спосіб життя, який абсолютно несумісний зі здоровою печінкою. Тому печінку схильна до безлічі захворювань. Одним з таких захворювань є аутоімунний гепатит. Як і багато інші аутоімунні захворювання, він є дуже підступним, оскільки прояви аутоімунних захворювань найрізноманітніші і про проявляються у вигляді патології самих різних органів, а не тільки печінки. Як і багато інші аутоімунні захворювання, аутоімунний гепатит вражає переважно осіб жіночої статі. Переважна більшість випадків припадає на молодих осіб, дуже рідко уражаються жінки в період менопаузи. Види аутоімунного гепатиту Виділяють два типи аутоімунного гепатиту, які відрізняються один від одного за своїми проявами. I тип. Колись він називався люпоідний. При даному типі заполеванія виявляються антитіла до ДНК і до клітин гладкої мускулатури. Також антитіла вражають деякі білки печінкових клітин. Свою колишню назву він отримав через свого клінічного подібності на системний червоний вовчак. II тип. В даному випадку відбувається руйнування клітин під впливом ферментів з власних мікросом. У даному типі виділяються додатково підтипи А і В. III тип. В даному випадку виявляються антитіла як до клітин печінки, так і до клітин підшлункової залози. Причини аутоімунного гепатиту Як і у будь-якого іншого аутоімунного захворювання, етіологія аутоімунного гепатиту невідома. Доведено, що жінки більш схильні до цього захворювання, ніж чоловіки. Їх серед хворих на аутоімунний гепатит більше у 8 разів, ніж чоловіків. У багатьох хворих гепатитом виявлений ген, під впливом якого порушується синтез деяких білків. Однак не у всіх людей з даним геном розвивається аутоімунний гепатит. Тому вважається, що розвиток гепатиту на тлі наявності патологічного гена провокують різні чинники: віруси гепатиту, вірус Ебштейна-Барр, деякі ліки. Симптоми аутоімунного гепатиту Для аутоімунного гепатиту характерні практично всі ті симптоми, які спостерігаються і при гепатитах іншої етіології. Однак додатково можуть відзначатися прояви і з боку інших органів. Жовтуха - найхарактерніший і поширений симптом. Біль у правому підребер'ї і відчуття тяжкості і розпирання. Збільшена печінка - часта ознака гепатиту. У нормі орган не виходить за межі реберної дуги. У половини хворих виявляється збільшена селезінка. Асцит і розширення вен стравоходу є ознаками запущеного процесу. Прояви з боку шкірних покривів - вугрі, прищі і т. Д. Уражаються суглоби - це ознака аутоімунного процесу. Можуть відзначатися диспепсичні явища. Якщо аутоімунний гепатит не береться адекватної терапії, то це загрожує важкими наслідками. У більшості хворих розвивається цироз печінки, що рано чи пізно призводить до смерті. Також дуже сильно страждає якість життя пацієнта, оскільки печінка виконує безліч функцій в організмі. Діагностика аутоімунного гепатиту Починається все з загального огляду та ретельного збору анамнезу. Після того, як лікар переконаний в тому, що у пацієнта гепатит, починається з'ясування того, що ж стало причиною запалення печінкової тканини. Загальний і біохімічний аналізи крові дозволяють виявити порушення складу білкових фракцій і активності ряду ферментів, що вказують на ушкодження печінкової тканини Імунологічне дослідження крові дозволяє виявити аутоантитіла, які вражають власні тканини організму. Також при цьому необхідно виключити інші фактори, які можуть стати причиною гепатиту іншої етіології. Лікування аутоімунного гепатиту Якщо захворювання у пацієнта протікає без клінічних симптомів і не призводить до порушення функції органів і систем, то аутоімунний гепатит можна і зовсім не лікувати. Проте це спостерігається вкрай рідко, а якщо і спостерігається, то дана стадія займає короткий проміжок часу. Часто для лікування гепатиту використовують глюкокортикоїди, які пригнічують активність імунітету, що вражає організм. Спочатку призначаються високі дози препарату. Оскільки дані речовини є аналогами гормонів наднирників, то щоб уникнути пригнічення їх функції доза поступово знижується, поки не буде підібрана оптимальна. Оскільки глюкокортикоїди є речовинами, що викликають безліч побічних ефектів, попутно проводиться постійний контроль всіх систем і органів і, при необхідності, корекція їх стану. Також можлива терапія інтерфероном, який стимулює боротьбу організму з аутоантителами і покращує регенерацію тканин. Якщо терапія преднізолоном (глюкокортикоїд) не приносить бажаного ефекту, то може проводитися лікування імуносупресорами. У найважчих випадках показана пересадка печінки, як єдиний спосіб лікування.