Гомеопатичне лікування лямбліозу. / Холістична медицина / Homeopatia

   Холістична медицина / Гомеопатичне лікування лямбліозу. Лямбліоз - один з поширених в даний час паразитозов. Лямблії є умовно патогенними мікроорганізмами. Однак лямбліоносітельство за певних умов (зниження захисних властивостей організму внаслідок наявності інших захворювань, масивність інвазії) може перейти у хворобу - лямбліоз з поліорганних ураженнями і поліморфними клінічними проявами. У дорослих хворих з патологією органів травлення лямбліоз виявляється в 28,1%. Шляхи передачі лямблиозной інвазії вельми подібні таким при бактеріальних кишкових інфекціях (харчовий, водний і змішаний). Лямбліоз у дорослих людей протікає у вигляді кишкової, гепатобіліарної та змішаної форм, а також з клінічними проявами переважно з боку шлунка, підшлункової залози, серцево-судинної та нервової системи. Найчастіше зустрічаються різні варіанти кишкової форми лямбліозу (дискінезії дванадцятипалої кишки, гострий і хронічний дуоденіт, гострий ентерит, гострий та хронічний ентероколіт) і лямбліоз з клінічними проявами переважно з боку шлунка (функціональні, головним чином секреторні розлади, хронічний гастрит). Патогенез кишкової форми лямбліозу пов'язаний в основному з порушеннями контактного травлення внаслідок екологічних особливостей паразита і своєрідною форфологіческой структурою слизової оболонки тонкої кишки, де найпростіші найчастіше живуть. У патогенезі гепатобіліарної форми лямбліозу провідна роль належить діскінетіческім порушень дванадцятипалої кишки, які у формі патологічних вісцеровісцеральних зв'язків можуть передаватися на жовчні шляхи, викликати холестаз і створювати умови для приєднання бактеріальної інфекції. При цій формі захворювання можна повністю виключити і можливість безпосереднього впливу найпростіших на слизову оболонку жовчних шляхів. Патогенез змішаної форми лямбліозу, мабуть, пояснюється не тільки порушеннями контактного травлення в тонкій кишці, а й діскінетіческімі розладами дванадцятипалої кишки і жовчних шляхів. У формуванні патогенезу лямбліозу з клінічними проявами переважно з боку шлунка, підшлункової залози, серцево-судинної та нервової систем істотне значення надається як патологічним вісцеро-вісцеральним зв'язків, так і нейрогуморальним порушень, обумовленим інтоксикацією продуктами розпаду і життєдіяльності найпростіших. Для всіх форм лямбліозу певною мірою властиві відносна легкість течії, схильність до частих, але нетривалим рецидивів, нестійкі випорожнення, абсолютний лімфоцитоз і моноцитопенія, і практично повна безуспішність лікування хворих до призначення одного з антипаразитарних засобів. Діагностика лямбліозу будується на перерахованих вище клініко-гематологічних показниках, і, природно, завершується виявленням вегетативних форм лямблій в дуоденальному вмісті або їх цист у калі, а також визначенням оптичної щільності збудника за аналізом крові. Для діагностичних цілей заслуговує уваги морфологічне дослідження тонкої кишки з використанням ШИК-реакції, що дозволяє виявляти внутрішньотканинну локалізацію лямблій, а також шкірні алергічні проби. Лікування лямбліозу в традиційній медицині не завжди ефективно, більш того можливий ряд побічних ефектів, пов'язаних з токсичністю застосовуваних антіпаратізарних препаратів (свербіж, безсоння, порушення функцій печінки та нирок, психози, різні алергічні реакції). Крім того, є форми лямбліозу, резистентні до лікування антипаразитарними засобами. Виникнення стійких форм лямбліозу пояснюється формуванням асоціацій лямблій з деякими видами грибів, особливим станом паразитоценозу, в який можуть входити кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, а також гельмінти. В цьому випадку ефективність гомеопатичного лікування безперечна. Мною протягом року проліковано 68 хворих лямбліоз. З них 30 дорослих і 38 дітей. Лабораторна діагностика проводилася по крові на базі Красноярського клініко-імунологічного центру Іммуномед. Гепато-билиарную форму мало 21 осіб, з них 11 дітей. Майже у всіх них виявлені ДЖВП. Лямбліоз з клінічними проявами з боку шлунка, підшлункової залози, серцево-судинної та нервової системи було виявлено у 18 пацієнтів, з них 7 дітей, змішана форма - у 10 хворих. У 19 обстежених виявлено носійство без будь-якої клінічної картини. Лікування пацієнтів проводилося тільки гомеопатичними засобами, застосовувалися конституціональні засоби, препарати, підібрані за симптоматології і модальностям, а також препарат Лямбліосан, вироблений Новосибірської гомеопатичної аптекою. Лямбліосан призначався на тлі основного засобу або самостійно у носіїв по 7 гранул під язик за 20 хвилин до їди 4 рази на день протягом 10 днів. Після чого через 10 днів проводився повторний аналіз крові. У всіх випадках виявлено зниження оптичної щільності збудника, або показники стали негативними, це визначалося тривалістю й активністю захворювання та супутньої патологією. При позитивному аналізі призначався ще курс Лямбліосана. У всіх пацієнтів не виявлено при лікуванні ніяких побічних негативних ефектів. У процесі лікування всі відзначали поліпшення загального стану - підвищувався апетит, нормалізувався стілець, зникали диспепсичні розлади, свербіж, поліпшувався стан шкіри. Звертає на себе увагу - чим більше було у пацієнта клінічних проявів, тим більше була оптична щільність збудника в аналізах крові і тим більше тривале лікування потрібно. У дітей показники приходили в норму в середньому в 2 рази швидше, ніж у дорослих. Середня тривалість лікування лямбліозу склала 1 місяць. Найтриваліший термін лікування - 6 місяців спостерігався у пацієнтки, яка страждає хронічним лямбліоз більше 15 років, супутній опісторхоз, дисбактеріоз з яскравими клінічними проявами. У 15 пацієнтів спостерігалися віддалені результати - контрольні аналізи через 6-12 місяців після лікування. Ні в кого з них лямблії виявлені не були. Висока ефективність препарату «Лямбліосан» і порівняно короткі терміни лікування дає підставу рекомендувати його для лікування лямбліозу пацієнтам всіх вікових категорій.